Архітектура міста

„Всі будинки міста кам’яні, дорогі, облицьовані, широкі, високі, три- і чотириповерхові. Льохи та пивосховища з каменю і вриті в землю, щоб улітку напої були холодні. Це багатолюдне місто, повне достатків, тут багато фруктів. Кажуть, що в країні руських іншого такого міста нема. Це столиця. Міщани живуть заможно, у розкошах... Крамниці повні товарів, всього вдосталь, і що захочеш, у Львові знайдеш. ... Місто оточене трьома стінами і густо збудованими вежами, і на кожній вежі - гармати. Є також високий будинок для годинника, який зветься ратушею; вгорі на ньому - великий годинник; кожну годину він вибиває...” (Симеон Дпір Легаці, вірменський мандрівник XVII ст.)

         Поява та розвиток нових стильових тенденцій в архітектурі Львова наприкінці XVІІI у першій половині XІX ст., була зумовлена не тільки впливами європейської архітектури того часу, а й суспільно – економічними та історико-політичними змінами у розвитку міста.

        Основними містобудівними роботами, які відбувались у Львові наприкінці XVIII – на початку XIX ст. були: ліквідація міських фортифікацій та створення на їх місці парків, променад і скверів; прокладення нових вулиць; розширення житлового будівництва та впорядкування існуючої забудови; створення інженерної інфраструктури; будівництво громадських споруд відповідно до нових потреб населення міста. Подібно до Відня або інших міст австрійської держави, при реконструкції центру Львова була вибрана політика винесення громадських споруд за межі середмістя, яке оточувалось кільцем забудови нового центру.

       Серед громадських споруд Львова наприкінці XVIII – першої половини ХІХ ст. можна виділити наступні групи: адміністративні споруди; адміністративні споруди військового призначення; резиденції; пенітенціарні заклади; бібліотеки та заклади освіти, музейні споруди; видовищно-розважальні заклади; лікарні та заклади милосердя; сакральні споруди.

       Сакральні споруди наприкінці XVIII – першій половині XIX ст. фактично припиняють будувати; едиктами Йозефа ІІ скасовано чимало монастирів. Християнські храми, збудовані в цей час у Львові, є невеликими за розмірами.

       Серед житлової забудови Львова кінця ХVІІІ – першої половини  ХІХ ст. можна виділити наступні групи: садиби, вілли та палаци, житлові кам’яниці, прибуткові будинки та готелі. Для садиб, вілл та палаців характерним є: розташування прямокутної в плані, симетричної, одно – двоповерхової споруди на окремій впорядкованій ділянці. Декорування фасадів помірне, переважно ордерне – у вигляді колон, напівколон та пілястр. Часто застосовується портик з фронтоном або його імітації.

       Житлові кам’яниці та прибуткові будинки за архітектурно-композиційними характеристиками, місцем розташування та часом побудови поділяються на такі групи: кам’яниці, збудовані в межах середмістя з кінця ХVІІІ до 1830-х рр.; будинки, збудовані за межами середмістя у 1820 – 1860-х рр..У межах середмістя існуюча система землеволодіння призвела до будівництва вузьких, витягнених в плані будинків. Найчастіше тут будували нову кам’яницю на місці однієї або двох споруд, зберігаючи конфігурацію ділянки; або ж просто перебудовували старий фасад у дусі пануючих тенденцій. У першому поверсі таких кам’яниць, як правило, влаштовувались крамниці, кав’ярні та ін.Будинки, збудовані у 1820 – 1860 рр. за межами середмістя – на місці розібраних фортифікацій та у колишніх передмістях, складались з симетричного, прямокутного в плані центрального об’єму та одного або двох флігелів у подвір’ї. Розпланування симетричне, з проїздом або коридором по центру споруди. Будинки мали прості геометричні форми, помірне декорування. Їх можна віднести до типу „burgerhouse”, який сформувався в австрійській та німецькій архітектурі і потім поширився на Європу.Будинки подібного типу збереглись переважно у центральній частині міста. Забудову передмість можливо дослідити тільки за архівними кресленнями.

      Однією з визначальних стилістичних рис житлових споруд Львова кінця XVIII – першої половини XIX ст. є декор фасадів. Архітектурний декор був і є надзвичайно важливим стилеутворюючим елементом протягом всього історичного розвитку архітектуриХудожньо-декоративне оздоблення житлових будинків Львова першої половини ХІХ ст. було надзвичайно багатим і вишуканим. Найчастіше зустрічаються рельєфи на міфологічні сюжети – зображення богів, богинь, героїв та міфологічних сцен. Також зустрічаються рельєфи з алегоріями торгівлі та зображення тварин. Всі ці скульптурні зображення виконані з надзвичайною майстерністю; композиції ретельно пророблені, техніка досконала, форми ясні та логічні.